Natalija Cholpan

 

Я присвятила ці рядки своїй донечці Людочці у день прощання зі школою.

 Дочці-випусниці.

Ти вже доросла
І я твої коси вже не плету в колосок.
Згадую й досі ніженьки босі
Щирий дзвінкий голосок

 Ти підростала - я тихо раділа.
 Жити як вміла навчала,
Книжку читала, до річки водила
І колискову співала.

Зло і тривогу не підпускала
І від біди берегла.
В ласці й любові тебе я кохала,
В сонця просила тепла.

Разом з тобою переживала
Кожне твоє почуття,
Розчарування щоб ти не зазнала
Від нелегкого життя.

 Ти вже доросла і вранішні роси
Кличуть тебе у світи.
Там у дорозі я буду як досі

Поруч з тобою іти!

Донечко мила, мала б я сили,
Якби я тільки змогла,
Я би від лиха тебе захистила,
Я б тобі щастя дала!

Бога молити буду щорання,
Щоб дарував він тобі
Радість земну і щасливе кохання,
Зоряні ночі і сонячні дні.